Ігоря & Олі

Львівські храми багаті духовною енергією, яскравим прикладом може слугувати колишній Костел Найсвятішого Серця Ісусового і монастир францисканок – Храм Святителя Іоана Золотоустого (вул. Лисенка, 43).

Мало кому відомо, що костел був збудований у комплексі з жіночим монастирем сестер-францисканок Пресвятих Дарів, а засновницею і першою настоятелькою була сестра Марія від Хреста (Людвіка Моравська), яка для благополуччя святині вклала усю себе і яка наполегливо працювала над ідеєю будівництва у Львові храму і монастиря. Тому редакція сайту «Духовна велич Львова» пропонує нам топ-7 найцікавіших фактів про храм Святителя Іоана Золотоустого.

Читайте також: Святитель Іоан Золотоустий – борець за істину

1) Будівництво храму благословив Папа Пій IX.

Після одержання згоди місцевої церковної влади на будівництво церкви, Людвіка Моравська отримала благословення самого Папи Пія IX. Сталося це 3 грудня 1876 р.

2) Святиня постала на «Святій Горі».

У травні 1877 р. через брак коштів сестра Марія поїхала до Відня, де була прийнята цісарем Францом Йосипом І. Там вона заручилася матеріальною підтримкою Марії-Терези — дружини брата цісаря Карла Людвіка і купила земельну ділянку під забудову костелу по вул. Курковій (Лисенка), площа якої становила 2 гектари 4 ари 34 м2, а сама площа будови 35 арів і 50 м2. Цей пагорб знаходився на віддалі від центру міста і в недалекому майбутньому отримав від львів’ян назву “Святої Гори”.

3) Освячували церкву за трьома обрядами.

Храм і монастир освятили 29 вересня 1889 р. Очолив урочистості Апостольський Нунцій з Відня архиєпископ Алоїз Галімберті. Йому співслужили львівські архиєпископи, які представляли три обряди: латинський — Северин (Моравський), візантійський — Сільвестр (Сембратович) і вірменський — Ісаак (Ісакович).

4) Святкування з нагоди освячення тривали вісім днів.

Урочистості зібрали велику кількість духовенства та вірних і тривали вісім днів. Божественну Літургію почергово звершували архиєреї трьох обрядів. Нову святиню було визнано як за архітектурою, так і за вишуканою дорогоцінною оздобою, справжньою перлиною Львова, окрасою Галичини.

5) Блаженна засновниця і перша настоятелька храму залишилась назавжди охороняти його…

Мати Марія від Хреста останні роки свого життя дуже хворіла. 23 січня 1906 р. Людвіка Моравська поїхала на лікування до Канн (Франція), але через три дні, в поїзді, біля м. Монте-Карло (Італія) помирає. 10 лютого Марію похоронили в підземеллі храму Святителя Іоана Золотоустого, у гробівці, що знаходився під вівтарем. На білій мармуровій плиті надгробку викарбували напис: “Тут спочиває в мирі з Господом Мати Марія від Хреста – засновниця і перша настоятелька францишканок П. Д. на польській землі. Померла 26 січня 1906 р. Бог мій і все!” Є свідчення нетлінності її блаженних останків. Через молитву до неї відбувались чудеса, у зв’язку з чим було розпочато процес беатифікації.

Читайте також: Академічний храм Святого Іоанна Золотоустого УПЦ КП

6) Від духовної «лікарні» через медичний шпиталь до богословської академії…

Після закінчення Другої світової війни костел і приміщення монастиря були передані Міністерству охорони здоров’я — тут розмістили 7-ме відділення 1-ї інфекційної клінічної лікарні. Впродовж кількадесятилітнього використання приміщення не за призначенням, храм зазнав суттєвих руйнувань і значна частина оздоби, на жаль, була безслідно втрачена. І лише у 1991 р. костел і ліве крило монастиря були передані Українській Православній Церкві (на той час вже відродженій УАПЦ). Наступного року відбулося освячення Храму як церкви Святителя Іоана Золотоустого (архієпископа Константинопольського, великого вчителя Церкви Христової, богослова IV-V ст.), а в приміщенні монастиря було розміщено навчальний корпус Львівської Духовної Семінарії. Храм було оснащено всім необхідним для богослужінь. Праву частину монастиря, яку ще займав міський шкірвендиспансер у 1998 р. також передали ЛДС – нині Львівська православна богословська академія Української Православної Церкви Київського Патріархату.

7) П’ять вівтарів храму як витвори досконалого мистецтва.

Загалом у храмі було розміщено п’ять вівтарів: головний вівтар, вівтар св. Йосифа, вівтар Непорочного Зачаття Діви Марії, вівтар св. Йосафата та вівтар св. Франциска Ассізького, які було знищено в радянський час. Зокрема залишками плит кам’яного головного вівтаря укріплено земляний берег при в’їзді в подвір’я монастиря.

Наразі настотель храму о. Назарій Лозинський та активні парафіяни намагаються відновити колишню велич та славу святині, реставрують вівтарі та вітражі та реконструюють.